Уплата налогов представителем: когда, как и кто за это будет отвечать?

Податком є обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до ПКУ (п. 6.1).

При цьому сам кодекс містить як визначення терміна «податковий обов’язок», так і встановлює порядок його виникнення та виконання.

Відповідно до пп. 16.1.4 ПКУ, платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених ПКУ та законами з питань митної справи.

Податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ПКУ (п. 36.1 ПКУ).

Виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, — податковим агентом або представником платника податку (п. 38.1 — 38.2 ПКУ).

Отже, ПКУ прямо встановлює можливість виконання податкового обов’язку платником самостійно або через свого представника чи податкового агента.

А що з ЄСВ?

Слід зауважити, що відповідно до ч. 9 ст. 25 Закону про ЄСВ передача платниками єдиного внеску своїх обов’язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством. Тому юридична особа, фізична особа — підприємець або фізична особа не може сплатити грошове зобов’язання з ЄСВ за інших осіб (ЗІР, категорія 301.10, запитання: «Чи може інша ЮО, ФОП або ФО сплатити грошове зобов’язання по ЄВ за інших осіб?»).

Проте у разі злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення платника єдиного внеску зобов’язання із сплати недоїмки покладаються на осіб, до яких відповідно до законодавства перейшли його права та обов’язки. А от у разі ліквідації юрособи або втрати платником з інших причин статусу платника єдиного внеску сума недоїмки сплачується за рахунок коштів та іншого майна платника, згідно з ч. 8 ст. 25 Закону про ЄСВ.

Представник — це фізособа чи юрособа?

Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків — фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства (п. 19.2 ПКУ). Також це підтверджується Методрекомендаціями №516: представники платника податків — це особи, які можуть здійснювати представництво зокрема сплату податків, на підставі закону або довіреності.

Представник платника податків користується правами, встановленими ПКУ для платників податків.

Тому цілком допустимо, що за загальним правилом сплата податку або збору здійснюється:

1) платником податку безпосередньо,

2) а у випадках, прямо передбачених податковим законодавством, — податковим агентом,

3) представником платника податку.

Щодо особи представника, то з огляду на те, що ПКУ пов’язує такі відносини з представництвом інтересів платника податків та ведення його справ, пов’язаних із сплатою податків, такою особою може бути як фізична особа, у т.ч. керівник, засновник, третя особа, яка діє законних підставах, так і юридична особа або фізособа-підприємець.

Адже всі вони не обмежені у представництві законних інтересів платника податків та ведення його «податкових» справ, окрім представництва в суді.

Тому ми не заперечуємо проти того, щоби грошове зобов’язання або податковий борг платника податків з податків та зборів могли бути погашені іншим суб’єктом господарювання або фізичною особою. Звісно, така особа не набуває статусу податкового агента, адже для податкового агента закон не встановлює можливості передачі окремих повноважень чи представництва інтересів платника податків, а безпосередньо покладає обов’язок зі сплати податків на таку особу за рахунок доходів, які така особа виплачує платнику податків — фізособі, а саме ПДФО чи ВЗ, а якщо виплачуються доходи нерезиденту — юрособі, то податку на прибуток за п. 141.4 ПКУ.

Представник платника — за договором чи законом?

Відтак, цілком можна стверджувати, що обов’язок зі сплати податку за певних умов може бути передано третій особі, крім випадків, прямо встановлених ПКУ.

Так, приписи ст. 19 ПКУ передбачають, що платник податків веде справи, пов’язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Особиста участь платника податків в податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податків права на особисту участь у таких відносинах.

Перше, що спадає на думку, — це укладення договорів цивільно-правого характеру: договори доручення, видача довіреності, договорів про надання послуг бухгалтерського та податкового обліку із сторонніми підприємствами чи підприємцями.

По суті, правильно. Але облік, складання податкової звітності та погашення узгоджених податкових зобов’язань має відбуватись все ж від імені та за рахунок платника податків, а не його представника, який би договір не був укладений.

Окрім цього, відповідно до п. 87.7 ПКУ забороняється будь-яка уступка грошового зобов’язання або податкового боргу платника податків третім особам. Положення пункту 87.7 ПКУ не поширюються на випадки, коли гарантами повного та своєчасного погашення грошових зобов’язань платника податків є інші особи, якщо таке право передбачено ПКУ.

ДФС нагадує!

ДФС в індивідуальній податковій консультації від 24.05.2017 р. №343/6/99-99-17-01-15/ІПК нагадує, що у разі, якщо сума грошового зобов’язання або податкового боргу платника податків була погашена іншим суб’єктом господарювання (юридичною особою, фізичною особою — підприємцем або фізичною особою), то сплачена сума включається до складу загального оподатковуваного доходу платника податків, за якого було сплачено грошове зобов’язання або борг. Хоча зауважимо, що якщо бути упередженим, то це не повинно стосуватись непрямих податків — таких як ПДВ та акциз.

Загалом, на нашу думку, закон в принципі допускає передачу виконання податкового обов’язку представнику, але за умови, що таке виконання здійснюється від імені самого платника податків. І саме це схиляє до висновку, що який би договір не був укладений між платником податку та його представником, його умови не можуть передбачати, скажімо, сплату ТОВ 2 узгоджених податкових зобов’язань ТОВ 1: ТОВ 1 має бути визначений у призначенні платежу як платник.

Якщо звернутися до Порядку №666, то у пп. 1, 2 п. 3 наведені приклади сплати грошового зобов’язання за платника податку та його відокремленого підрозділу, тому залишається діяти за аналогією.

Приклад 1. Приклад заповнення поля «Призначення платежу» в розрахунковому документі у разі плати підприємством «Прилад» (є представником) суми грошового зобов’язання з податку на прибуток підприємств за іншу юрособу «Космос», що має код за ЄДРПОУ 30110239: